Шановні гості,
Вілянівський палац відчинений для відвідувачів у понеділок, середа, четвер, п’ятницю, суботу та неділю.
палац
Біла Зала
Близько 1730 року, коли король Август ІІ Сильний з династії Веттінів мешкав у маєтку Вілянів, у південному крилі палацу було створено представницьку Білу Залу. Ця найбільша і вражаюча кімната була свідком багатьох урочистостей. Сьогодні зала має вигляд, який їй надали в XIX столітті. Тут ви можете побачити зображення власників палацу у послідовності (також короля Яна III та інших представників роду Собеських) або пов’язаних з ним особистостей. Чудовий «Портрет Станіслава Костки Потоцького на коні» Жака-Луї Давида є одним із найцінніших творів мистецтва в польських колекціях.
Кінна статуя Яна III і Південна галерея
Кінна статуя Яна III, ймовірно, була споруджена приблизно в 1693 році на честь 10-ї річниці переможної битви під Віднем. Спочатку вона була розташована у Великому вестибюлі, а на теперішнє місце її перенесли в 20-х роках XVIII століття. Південна галерея спочатку була клуатром з виходом до саду. Вона оздоблена висококласними фресками флорентійського художника Мікеланджело Паллоні, що зображають любовні пригоди Купідона і Психеї, яка перегукувалася з історією кохання Яна Собеського та Марії Казимири. За оригінальним проєктом невелика кімната, нині Лапідарій (виставка зразків стародавньої писемності, виконаної на кам'яних плитах), була частиною Південної галереї, тому на стелі можна знайти першу сцену з міфологічної історії.
Королівська бібліотека
Спочатку в бібліотеці зберігалася багата книжкова колекція короля, згодом передана до його родинного маєтку в Жовкві (нині Україна). До наших днів зберігся тематичний каталог книг, розміщених на стелі та частково на стінах. Складається він з круглих портретів найвідоміших художників і мислителів античного та нового часу. Під кожним з них була тематична книжкова шафа, яка стосувалася особи на портреті. Також заслуговує на увагу триколірна мармурова підлога, в якій використовується ефект ілюзії. Це єдине підлогове покриття у палаці часів короля Яна III! Прилегла до бібліотеки каплиця була споруджена в середині ХІХ століття на згадку про місце, де помер Ян III Собеський у 1696 році.
Запрошуємо на спеціальну виставку плафонів з Бібліотеки короля.
Аванзал і Спальня короля
Аванзал слугував представницьким залом, де чекали придворні на розмову з королем. Відповідно до барокових звичаїв, такі зустрічі часто проводилися в спальні короля. Під час аудієнції король лежав на парадному ліжку, а відвідувачі стояли. У компанії правителя могли сидіти тільки найближчі родичі та найповажніші гості. Збережене оздоблення стель Аванзали та Королівської спальні є одними з найцінніших пам’яток мистецтва бароко в Польщі. Розписи на стелі «Зима» (Аванзал) і «Літо» (Спальня) були виконані придворним художником Яна III — Єжи Елевтерієм Шимоновичем-Семигиновським.
Велика зала та кінна статуя Яна III
За часів Яна III Велика зала була однією з найбільш представницьких і монументальних кімнат у палаці. Довгі роки вона виконувала роль їдальні – тоді її інтер’єр був багатшим, але не зберігся повністю до наших днів. Зараз під склепінням можна помилуватися ліпнинами, на яких зображені чотири стихії та чотири міфологічні вітри. Навпроти головного входу в палац, у ніші між колонами, колись стояла кінна статуя Яна III, одна з багатьох елементів прославлення великого переможця з Відня. Нині цей пам’ятник розташований під південною вежею, біля входу в галерею.
Аванзал і Спальня королеви
Планування кімнат королеви є симетричним відображенням покоїв короля: Аванзал виконував роль зали, а спальня, крім основного призначення, була кімнатою для аудієнцій. Спальня королеви, безсумнівно, є однією з найрозкішніших кімнат у палаці. Тут заслуговує на увагу розпис стелі (плафон) із зображенням алегорії весни, написаний Єжи Елевтерієм Шимоновичем-Семигиновським. Богиня Флора, зображена на плафоні, відноситься до фігури королеви Марії Казимири. В Аванзалі розпис стелі зображує осінь і таким чином завершує цикл чотирьох пір року.
Кабінет «Al Fresco»
Кабінет «Al Fresco» (ісп. «на свіжому повітрі») , прикрашений оригінальними настінними розписами XVII століття, що імітують кам’яні портали та гобеленами з міфологічними сценами з Аполлоном. Ці декорації були відкриті в 1955 році, а до того часу на перший поверх палацу вели дерев’яні сходи.
Апартаменти Княгині Маршалкової Любомирської - Передпокій
Вілянів належав Ізабелі Любомирській з Чарторийських (1736–1816) у 1771–1799 роках. Вона була великою поціновувачкою мистецтва. Збережені кімнати в південному крилі палацу чудово демонструють її смак. Між вікнами розвішені англійські дзеркала приблизно 1730 р. Інтер’єр доповнюють м’які меблі французької фабрики в Обюссоні, секретери початку XVIII століття та кахельна піч із садибного будинку в Прушкові. Окрім портрета самої Ізабели, пензля Марчелло Баччареллі (зараз на консервації), також представлені зображення чотирьох її дочок, батьків та двох зятів – братів Іґнація та Станіслава Костки Потоцьких.
Апартаменти Княгині Маршалкової Любомирської - Салон
Мебльована кімната містить комоди з позолоченою бронзовою фурнітурою, м’які французькі крісла 1-ї чверті XVIII століття, три англійські дзеркала близько 1720 року та порцелянові вази, прикрашені квітами, виготовлені в 1730–1760 роках у Майсені. Навколо каміну висять далекосхідні тарілки і миски. На стінах можна помилуватися картинами з колекції зятя княгині Станіслава Костки Потоцького, в т.ч. Апофеоз венеційського сенатора (Якопа Робусті більш відомого як Тінторетто) і Парковою сценою Франсуа Ватто. Заслуговує на увагу портрет Ельжбети Сенявської (1669–1729) – власниці Вілянівського палацу в 1720–1729 рр. та бабусі Ізабели Любомирської.
Тимчасово недоступні приміщення
Китайські кімнати Станіслава Костки Потоцького
Початки східного мистецтва у Вілянові сягають кінця XVII століття та часів короля Яна III - першого власника палацу. Інтерес до Сходу був близький і наступним власникам палацу. Теперішнє декорування має дизайн давніх китайських кімнат, які облаштував Станіслав Костка Потоцький у першій чверті XIX століття на першому поверсі основної частини палацу. Предмети історичної колекції — кераміка, слонова кістка, емалі — знайшли своє місце в сучасній шафі, оформленій у стилі скляної шафи початку XIX століття, розташованої в сусідній китайській кімнаті. Експозицію доповнюють дві оригінальні шафи, оздоблені китайським лаком, які також належали до оригінальної китайської кімнати в XIX столітті.
Стіл нанбан
Гордістю колекції Вілянівського палацу є унікальний стіл з декором у стилі нанбан, виготовлений у XVII столітті в Японії, покритий лаком та прикрашений перламутром, золотом і сріблом, який також є найбільшим з небагатьох столів такого стилю і часу у світі. Консервація цього надзвичайного артефакту зайняла два роки наполегливої праці і була співфінансована міністром культури і національної спадщини та японським фондом Sumitomo. З міркувань збереження, стіл представлений у спеціальному корпусі з обмеженим освітленням та стабільною температурою, а деталі декорацій можна розглянути у збільшеному розмірі завдяки встановленню сучасного мультимедійного стенду.
Китайська кімната з касетонами
Стіни в цій кімнаті, обклеєні реконструйованими шпалерами зі східним візерунком. Стеля оздоблена касетонами з зображеннями драконів. Всередині можна побачити меблі в східному стилі, як китайські, так і європейські. У вітринах в нішах міститься частина колекцій порцеляни, емалі та дрібних ремісничих виробів з Далекого Сходу або імітацій. Привертають увагу великі вази в стилі Імарі з характерним різнокольоровим декором, що поєднує золоті, червоні та кобальтово-блакитні елементи.
Китайська кімната з акварелями
Назва кімнати походить від розписних сцен східного жанру, розміщених на стінах. Червоний секретер, що знаходиться між вікнами, датується часами Августа II. На прохання Станіслава Костки Потоцького його переробили, а висунуті з внутрішньої частини ящики використали для виготовлення письмового столу, що стоїть у центрі. У свою чергу до низької шафи додали дверцята з внутрішніх панелей іншої шафи. Таким заощадливим способом був створений додатковий комплект меблів, оздоблений в європейській техніці, що імітує дорогоцінний східний лак.
Мисливська кімната I
Мисливські зали складаються з двох кімнат. Їхні стіни покриті поліхромою - це техніка, яка відтворює зовнішній вигляд і фактуру різних порід деревини за допомогою фарб. У першій кімнаті представлені європейські меблі, що відображають захоплення жителів Старого континенту мистецтвом Далекого Сходу. Два комоди і письмовий стіл покриті східним лаком, вилученим в Європі з азіатських виробів і заново нанесеним на меблі з європейськими формами. Дві тумби, розміщені на консолях, у свою чергу, є повністю європейськими виробами, що імітують далекосхідні форми.
Мисливська кімната II
У другій половині XIX століття тут розміщувався кабінет Августа Потоцького, тогочасного власника Вілянівського палацу, для якого полювання, як і для більшості чоловіків того періоду, було одним із частих розваг. У представленому декоруванні використані роботи та предмети, пов’язані з полюванням різних епох.
Сховище, доступне для відвідувачів
Цe сховище, створене у Марконівці — триповерховій будівлі, що примикає до південного крила палацу. Унікальний характер сховища дозволяє представити цінні витвори мистецтва, які з багатьох причин не демонструвалися роками. Тут зберігається ексклюзивна колекція ювелірного мистецтва, оригінальні настінні тканини з королівських помешкань і колекція предметів з Далекого Сходу, зокрема роботи, оздоблені кількома видами лаку, емальовані металеві посудини, багата колекція порцеляни та акварельного розпису на папері.
Північна галерея та Eтруський кабінет
Північна галерея спочатку була клуатром, відкритим до саду. Серед інших її прикрас тут можна побачити висококласні фрески флорентійського художника Мікеланджело Паллоні, що зображають любовні пригоди Купідона і Психеї. У XIX столітті Північна галерея була пристосована для демонстрації живопису, скульптури та художньої майстерності. В Етруському кабінеті, як і в Лапідарії, була виставлена колекція старожитностей, зібрана родиною Потоцьких. На разі тут знаходяться понад 100 стародавніх ваз з Південної Італії, Етрурії та Афін.
Картинна галерея «Музей» і Пейзажна галерея
Картинну галерею «Музей» і Пейзажну галерею переобладнали в пінакотеку, де представлені італійські, французькі, фламандські та німецькі картини. Стіни пофарбовані у колір помпейської троянди, який охоче використовувався в інтер’єрах музеїв ХІХ століття, бо вважався ідеальним фоном для виставлених картин. Серед них можна знайти роботи Лукаса Кранаха, Яна Лівенса, Есташа Лесюера, Анжеліки Кауфман (в Малиновому салоні). Особливе місце займає монументальний (понад 4 м) розпис в’їзду посланця короля Яна III до Риму у 1680 р. пензля Міхала Казимира Радзивілла.
Нижній вестибюль
Художнє оформлення апартаментів у Північному крилі, замовлене Сенявською у 1720-х роках, суттєво обмежувалося стелями та перекриттями. На плафоні в еліптичному куполі, що покриває коридор Північного крила (Нижній вестибюль), Ельжбета Сенявська зображена як богиня Флора, оточена ангеликами.
Кабінет з античними артефактами
Теперішня презентація об’єднаної колекції стародавніх ваз та єгипетських колекцій дозволяє побачити їх у тому вигляді, який задумав Станіслав Костка Потоцький; в історичних інтер'єрах палацу і реконструйованих декораціях. Колекція, доступна для відвідувачів у XIX столітті, була джерелом знань про європейське мистецтво та сформувала естетичну чутливість поляків, позбавлених власної країни. Про збереження його неповторності дбали наступні покоління власників палацу, а онук Станіслава Костки – Август Потоцький та його дружина Олександра у другій половині XIX століття значно поповнили зібрання предметів старовини.
Апартаменти Княгині Маршалкової Любомирської - Золота спальня
За часів Ізабели Любомирської стіни Золотої спальні були прикрашені модною у XVIII столітті паперовою оббивкою, привезеною з Англії, прикрашеною рослинним орнаментом, китайськими мотивами та арабесками. Ліжко та комплект із п'яти крісел були виготовлені місцевою столярною майстернею наприкінці XVIII століття. На круглому столі представлений посуд з мейсенської порцеляни для пиття шоколаду та зберігання сухого чаю. Інтер’єр також прикрашений фігурками (з неглазурованої порцеляни). Столик для рукоділля, що стоїть біля вікна, подарувала Ізабелі дочка короля Франції Людовика XVI - Марія Тереза Шарлотта Бурбонська.
Апартаменти Княгині Маршалковой Любомирської - Кабінет
Кабінет— перша кімната в купальному павільйоні Ізабели Любомирської, побудованому в 1775–1778 рр. за проєктом Шимона Богуміла Цуга (1733–1806). На дверях між Золотою спальнею та кабінетом увагу привертає оптичний приціл другої половини XVIII століття або початку ХІХ століття. Дивлячись через лінзу, встановлену в приладі, на спеціально підготовлені малюнки, у глядача складалося враження, що зображення є тривимірним. На письмовому столі XVIII століття знаходиться чорнильниця з порцеляновими ємностями приблизно 1750 року, а між вікнами — унікальний фаянс варшавської фабрики в Білині.
Апартаменти Княгині Маршалкової Любомирської - Біла спальня
Біла спальня — ще одне приміщення купального павільйону. Крім нього, на першому поверсі розташовувалися: ванна кімната, кабінет, три шафи, гардеробна, туалет і малий передпокій. Тут можна помилуватися польськими меблями другої половини ХVІІІ століття. Окремої уваги заслуговують три пастельних портрети Ізабели Любомирської, на яких зображена власниця Вілянівської резиденції з дитинства до старості, а також її овальний портрет, написаний Олександром Росліним (1718–1793) у Парижі.
Апартаменти Княгині Маршалкової Любомирської - Ванна кімната
Ванна кімната у XVIII столітті була насправді свого роду вітальнею, яка використовувалася не лише для купання, а й як місце для зустрічей, ігор та відпочинку. Основним елементом декору є ванна на шести ніжках, встановлена в декоративному заглибленні. Про відпочинкову зону ванної кімнати свідчить шезлонг — крісло з подовженим сидінням, на яке можна було відпочити в лежачому положенні та декоративний балдахін, увінчаний страусовим пір’ям. Заслуговують на увагу також два фонтаноподібні свічники кінця XVIII століття та скляна посудина, прикрашена порцеляновими квітами другої половини XVIII століття, яка також можливо слугувала пасткою для комах.
Апартаменти Княгині Маршалкової Любомирської - Ротонда та Каплиця
Приблизно в середині XIX століття наступні власники палацу – Август (1806–1867) та Олександра (1818–1892) Потоцькі – вирішили перетворити інтер’єр купального павільйону. Ванну кімнату змінили на спальню господині Олександри. З цього періоду походить невелика неоготична каплиця, що примикає до інтер’єру, яка використовувалася для індивідуальних молитов. У 1870-х роках до колишньої ванної кімнати прибудували невеликий кабінет – Ротонду, яка тоді називалася Новим Храмом.
Територія палацу і парк
Розташований на півдні від Варшави Вілянівський палац і парк завершує серію королівських резиденцій, зведених на краю мальовничого схилу Вісли. Літня резиденція короля Яна III орієнтована на головну вісь, що визначає характерне барокове планування з палацом, розташованим між двором і з садом. Композиція була розширена послідовними власниками, в першу чергу Станіславом Косткою Потоцьким, і перетворилася на обширний ландшафт з численними історичними елементами. Комплекс площею 45 га містить різноманітні стилі будівель, садів і парків: Північний сад, Бароковий сад – розділений на дві тераси, Трояндовий сад, два ландшафтні парки – Північний і Південний та Оранжерея.
Передній план перед палацом
Територія перед двором палацу складається з чотирьох кварталів, обнесених цегляно-керамічною стіною та засаджених рядами дерев. Широка центральна алея є початком головної осі, що йде на захід, яка за правління короля Яна III перетворилася на 400-метровий водний канал, який розпливався перед навколишніми полями та Варшавським укосом. Наприкінці XVIII століття квартали були прорізані трипроменевою алейною системою, т. зв. гусяча лапка, яка використовувалася у французькому стилі дизайну. Протягом наступних двох століть квартали були доповнені декількома спорудами, які існують і донині: символічна усипальниця – мавзолей Потоцьких і господарський будинок доглядачів (нині каса музею), будинок Ланчі і дім Шеничувка (тепер вілла Інтрата). Внутрішньому двору палацу передує рів з цегляною підпірною стіною та барокова брама з кам’яними фігурами Марса та Венери, що символізують війну та перемогу.
Двір
Спочатку королівський двір поділявся на дві частини: вхідний двір для господарських потреб і парадний двір, безпосередньо прилеглий до палацу. Їх розділяла кам’яна огорожа з гербами Собеських, натягнута між крилами палацу. У XIX столітті цей простір був об’єднаний і прикрашений великим овальним газоном, оточений під’їзною дорогою. Винятковими прикрасами двору є старовинні магнолії та монументальна дрібнолистяна липа. Додатковим акцентом, що демонструє мінливість пір року в садах палацу, є велика клумба, густо засаджена різнокольоровими запашними рослинами. Головний вхід до садів веде через кам’яну перголу з воротами, які зустрічають гостей латинською цитатою Горація: «Ducite solicitae quam iucunda oblivia vitae». Текст спонукає відвідувачів забути про повсякденні життєві турботи та відпочити в саду.
Північний сад
Теперішнє геометричне оформлення створене на місці плодового саду, де король Ян III вирощував фруктові дерева, овочі та трави. У XVIII столітті його замінили декоративним садом. Сучасне планування об’єднує елементи композиції XVIII-XIX століть: регулярне планування ділянок, оточених невисокими живоплотами з самшиту, заповнених декоративними газонами, конусоподібними тисами, клумбами та декоративними орнаментами. Центральним елементом саду є фонтан, увінчаний фігурою міфологічного Тритона, що тримає ріг. З півночі сад обмежує ряд грабів з нішами для кам’яних лавок, а зі сходу – металева пергола, засаджена липами та плющем, каркасна конструкція для майбутньої реконструкції альтанки Ельжбети Сенявської. У західній частині саду знаходиться гай Академос, спроєктований у XIX столітті, як тихе місце для відпочинку та споглядання. За статуями Яна Кохановського та Францишка Карпінського, польських поетів, які оспівували чарівність сільського життя, розташована овальна площа з напівкруглою кам’яною лавою.
Бароковий сад
Найстаріша частина пам’ятки в стилі бароко поділена на дві частини: Верхню та Нижню тераси, композиція яких підпорядкована головній осі схід-захід, що йде до Вілянівського озера. Сучасна форма Верхньої тераси відноситься до плану XVII століття, розробленого королівським архітектором Августином Лоччі. Сад, розбитий у вигляді видовженого прямокутника, має шістнадцять кварталів, оточених живоплотами та прикрашених квітковими бордюрами, грабами та орнаментами із самшиту. Серед культивованих рослин можна зустріти типові для бароко види: півонії, паска, нарциси, тюльпани, дзвіночки, айстри, лілії та дельфінії. Барокову композицію доповнюють апельсинові дерева та екзотичні рослини в дубових горщиках, пофарбованих у біло-зелені смуги, встановлені влітку на вулиці. Оригінальний сад XVII століття також містив фонтани. Оскільки їх зовнішній вигляд не визначено, то позначено лише контури цегляними конструкціями. Не збереглися також старі позолочені скульптури та мармурові вази, які в даний час замінені на барокові статуї з пісковика, привезені в середині XX століття з палацу в Бжезінці в Нижній Сілезії. Їх розміщення в саду та міфологічна символіка є вираженням хвали чеснот короля Яна III і королеви Марії Казимири. Оригінальне скульптурне обрамлення надають фігури Йоганна Христостомуса Редлера, які прикрашають балюстраду садових сходів. На них зображені ангелики, що символізують чотири стадії кохання (відповідно: страх, поцілунок, байдужість і сварка), ангелики зі сфінксами та квітковими кошиками, а також алегорії чотирьох пір року. За ними Нижня тераса з садом, що відображає барокові форми. Чотири геометричні квартали прикрашені конусоподібними тисами та квітковими бордюрами. Все це огороджено боскетом, компактним насадженням дерев у формі обрізаних стінок рядів. Регулярно перетинаючись з алеями, вони відкривають краєвиди на Вілянівське озеро та створюють тихі садові місця. Вздовж Вілянівського озера проходить широка набережна, звідки відкривається мальовничий вид на протилежний берег.
Трояндовий сад
Трояндовий сад був закладений на місці плодових садів часів короля Яна III. Сучасна форма саду відноситься до оригінального проєкту Болеслава Чашинського середини XIX століття. Камерний інтер’єр саду обмежений з півночі флігелем палацу, зі сходу — залізною перголою, а з півдня — невисокою стіною з напівкруглим виступом і квітковими вазами. Наріжним каменем геометричної композиції Трояндового саду є фонтан, увінчаний фігурою хлопчика з лебедем. Його оточують квартали, обрамлені низькими живоплотами з самшиту та засаджені історичними сортами англійських та французьких троянд у теплих пастельних відтінках. Їх доповнюють рослини, що ростуть у садових вазах, японські ліани, що ростуть на перголі, і клематиси, що прикрашають терасу з фігурами левів. Скульптурною прикрасою саду є керамічна фігура Вікторії та чотири алегоричні скульптури: Гармонія, Бджільництво, Сільське господарство та Рибальство, що увінчують стовпи воріт у Південний парк.
Південний ландшафтний парк
Наприкінці XVIII століття в південній частині Вілянівського парку, на місці колишньої ферми короля Яна III, був створений мальовничий англо-китайський сад за проєктом Шимона Богуміла Цуга. Видатний садовий дизайнер використав різноманітний рельєф місцевості, який плавно схиляється до ставка та потоку Служевецького. Стежки та поодинокі чи групові насадження дерев і кущів мали створювати враження ідеального наслідування природи. Через кілька десятиліть це місце було розширене і перетворене Станіславом Косткою Потоцьким у ландшафтний парк, яким можна милуватися донині. Уявна природність і злиття з навколишнім ландшафтом приховують ретельно розроблені пейзажі та мальовничі краєвиди. Простір комплексу доповнюють цегляний міст, каскад, колона з мальтійським хрестом та предмети, перенесені в середині ХХ століття із сусіднього Гаю в Гуцині: обеліск з урною, меморіальний камінь та саркофаг. Гора Вакха, що збереглася з часів короля Яна III, є чудовою оглядовою точкою, з якої можна помилуватися всім парком. Біля господарських будівель, які примикають до південної сторони комплексу, облаштовано квіткову галявину. На полянах ростуть найстаріші дерева Вілянівського парку віком понад 200 років, переважно дуби.
Північний ландшафтний парк
З ініціативи Станіслава Костки Потоцького ареал Вілянівського парку розширили на північ, з’єднавши його з перетвореним Кемпським лісом, відомим відтоді як Морисин. Таким чином було створено великий водний ландшафтний парк навколо озера Вілянів, натхненним англійським стилем. Північний парк вирізняється різноманітним рельєфом, багатою водною системою та великим розмаїттям флори. Стежки та оглядові майданчики з’єднують садові будівлі, які гармонійно вписуються в зелень, надаючи всьому романтичної аури. Ці об’єкти, зведені в різних стилях, мали переносити гостей у далекі часи чи місця, наприклад, насосний будинок, що нагадує середньовічний замок, китайська альтанка, римський міст, що імітує старовинну архітектуру, та пам’ятник битві при Рашині на штучно збудованому Північному острові. Супутні елементи, такі як мохове каміння, густі хащі та штучні руїни, створюють серію контрастних декорацій. Вони поєднують багато різноманітних мотивів, які створюють навколо них ауру таємничості. Вишукані клумби є унікальною прикрасою парку, підбір рослин і оздоблення яких були перенесені безпосередньо з XIX століття. Особливу увагу привертає фальц у формі витягнутої підкови, розташований перед головним входом до Оранжерії, складений за принципами садового мистецтва часів короля Яна III.
Сад при Оранжереї
Сад, що прилягає до оранжереї, є найновішою частиною садиби Вілянів. За часів короля Яна III тут була дерев’яна парафіяльна церква та цвинтар. Сьогодні, після численних змін, він набув форми галявини з центральним фонтаном. Прилеглі садові квартали засаджені червоними трояндами та ліліями. Навколишній простір прикрашають екзотичні рослини в горщиках, які привозять сюди щоліта. Ви зможете побачити чудові фінікові пальми Канарських островів, бананові та фігові дерева. Все це доповнюють барвисті, ароматні клумби та квіткові вазони.
Морисинський заповідник
Назва цього місця походить від імені онука Станіслава Костки Понятовського – Мауриць, також відомого як Морись. Спочатку йшлося про частину акваландшафтного парку, утвореного на початку ХІХ століття та розташованого на іншому березі Вілянівського озера. Розширене планування водотоків всередині парку та архітектурно-скульптурне обладнання з роками зникли і сьогодні від більшості з них не залишилося й сліду. З іншого боку, збереглося дуже цінне середовище, яке з 1996 року охороняється законом як заповідник. Серед заростей дерев можна побачити сліди давньої історії – руїни ротонди палацу 1811 року за проєктом Станіслава Костки Потоцького та Крістіана П. Айгнера, залишки будинку доглядача за проєктом Франческо Марії Ланчі та добре збережений дерев’яний будиночок лісника, також спроєктований Ланчі. Інші цінні скульптурні елементи захистили від пошкоджень, перемістивши їх у Скульптурний павільйон біля палацу.
Концепцію перепланування Трояндового саду, Саду на верхній терасі, Північного саду та Оранжереї, створив проф. Збігнєв Мичковський з Краківського технологічного університету, Ph.D інж. архітектури, робота якого слугувала основою для будівельної документації, підготовленої Студією архітектурного дизайну Єжи Вовчака.
Підготували: Каміла Доманська, Неля Кокошко, Яцек Кушмєрскі, Лукаш Пшибілак
Фотографії: Юлія Добжанська, Войцех Гольніцкі, Моніка Клімович, Лукаш Пшибілак